Михайло Васильович Остроградський повертається до Петербургу. В той час
було модним і престижним відвідувати різні іменні салони та будинки. Серед них
Остроградський найчастіше бував у домі княгині Голіциної, яка належала до
знатного роду Ізмайлових.
Всупереч усталеним канонам, княгиня серйозно вивчала
літературу, філософію, історію і навіть фізику та математику. В її салоні часто
бували відомі літератори: Пушкін, Жуковський, Вяземськуий, Батюшков, Одоєвський,
а також видатні петербурзькі вчені. Бозен і Дестрем. Остроградського Євдокія
Іванівна особливо поважала, вважаючи його одним з найвидатніших математиків
того часу. Саме тут, у салоні княгині Голіциної, відбулася цікава зустріч двох
талановитих, шанованих людей: М. В. Остроградського і О. С. Пушкіна.
Якось цілий вечір Остроградський спостерігав за поетом, про якого
начувався і твори якого читав. Впадала у вічі швидка зміна настрою поета: то
він райдужно безтурботний, то замикався у собі.
Пушкін
також примітив Остроградського. Між ними легко зав’язалася невимушена розмова.
Говорили про гоголівські «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», про пушкінські
«Повісті Бєлкіна». Обидва були приємно вражені тим, що мають багато спільних
інтересів.
Остроградський,
наприклад, добре знався на літературі, а Пушкін, у свою чергу,був не байдужим
до математики. Він навіть збирався написати книгу про Курганова, та бракувало матеріалів.
Михайло Васильович обіцяв допомогти в цьому, бо знав про Курганова чимало.
Із
багатьох зустрічей з Пушкіним Остроградському найбільше запам’ятався прийом у
домі колишнього президента Академії наук графа Румянцева, де Олександр
Сергійович висловив цікаву, мало відому гіпотезу про походження так званих
арабських цифр.
Працюючи
в абстрактній галузі знань, Остроградський любив і добре знав літературу й мистецтво.
Улюбленим письменником ученого був Тарас Шевченко. Цих двох геніїв українського
народу єднала багаторічна щира дружба. Вони познайомилися 1840 р. коли вперше
вийшов у світ «Кобзар». І подружилися на все життя – всесвітньо відомий
математик і великий український поет. Їх об’єднала любов до свого народу, до рідної землі.
Молодому поету Шевченку глибоко запали в душу захопленні відгуки про його вірші
поважного вченого Остроградського. Михайло Васильович знав нарам’ять майже всі твори кобзаря.
Т.
Г. Шевченко згадує про видатного вченого у своїй повісті «Художник»
«Я
лично хорошо знал геніального математика Остроградського (а математики вообще люди
неувлекающиеся), с котрим случалось обедать вместе. Он, кроме воды, ничего не пил за столом.»
А
в «Журналі 1857року, після повернення з десятирічної каторги, Шевченко
присвятив йому такі рядки:
«От
Н. Д. Старова поехали ми с Семеном к М. В. Остроградскому. Великий математик принял
нас с распростертыми обьятиями, как земляка и как надовго отлучившегося куда - то своего
семьянина.».
Поет
давно оббивав пороги різних установ, клопочучись про дозвіл виїхати на Україну.
І ось нарешті отримавши його, грішми на поїздку допоміг М. Остроградський.
Також Остроградський надав допомогу у виданні Кобзаря та книги
«Південно-руський буквар», в якій сторінку було відведено математиці.
- Через кілька днів
побачив світ і понівечений цензурою «Кобзар» Шевченка з портретом автора.
Кілька примірників удалося надрукувати без пропусків. Та лише кілька… 26 січня
видавництво «Северная пчела» писало: «Ця невеличка, але чудово видана книга
прикрасила б будь-яку найбагатшу літературу, це – геніальний твір обдарованого
художника».
Які то ліки для поета!
Літературний фонд уже клопотався про звільнення із кріпацтва братів і сестри
Шевченка, а серце поета боліло за всіх знедолених. У грудні 1860 року Тарас
Григорович таки добився цензурного дозволу на десять тисяч примірників свого
букваря і книга пішла в селянські й ремісничі оселі.
Смерть Т. Г. Шевченка 10 березня
1861 року стала для М. Остроградського особистою втратою.
«Лише думки світло,
Не сковане числом,
Освітить тайни і
Досягне правди»
Комментариев нет:
Отправить комментарий