3 етап. Наукова та викладацька робота

З 1828 р. повернувшись до Росії Остроградський назавжди оселяється в столиці. До кінця днів своїх користувався він незаперечним авторитетом першокласного математика і педагога-новатора. У Петербурзькій АН підготував понад 80 доповідей та 60 рецензій. Його учнями були:

- зокрема, в Морському кадетському корпусі-майбутній винахідник «Воздухоплавательного снаряда» Олександр Можайський;

-в Головному інженерному училищі – Іван Сеченов, що присвятив себе фізіології, 

- Цезар Кюї, який згодом стане відомим і як композитор; -  в Головному педагогічному інституті – Дмитро Менделєєв, що уславився в хімії…

 Викладав Остроградський також в Інституті інженерів шляхів сполучень та в Михайлівському артилерійському училищі, а ще був наглядачем за викладанням математичних наук у військово – навчальних закладах; був він також наставником, майбутнього государя імператора Олександра II і його братів…

Разом з тим Михайло Остроградський працював у комітеті що розглядав «проекты снабжения столицы невскою водою посредством проводных труб» (1835); у комісії з дослідження можливості «применения електромагнитной силы для движения судов» (1837); у комісії по страхуванню життя, що вивчала питання «установления и выплаты пенсий эмеритальными кассами» (1858)…

Із середини 1830 р. до травня 1831 р. він знову в Парижі, щоб «посоветоваться с французскими учеными». Проте його там зустріла революція. А додому повернувся вже без правого ока, «потеряв его от неосторожного обращения с фосфорными спичками»…

Коли на початку 1828 р. Михайло Остроградський «обратил на себя внимание правительства тем, что возвратился из-за границы пешком», «государь императору благоугодно было приказать за сим Остроградским иметь в столице секретный надзор», який, проте, не виявив нічого «из поведения и поступков сего дворянина, что бы подлежало какому-либо подозрению или предосудительности».

За відсутності диплома про освіту право на проживання в Петербурзі дав тоді «папірець» про присвоєння йому чину колезького регістратора. Після обрання 17 грудня 1828 року до Академії з Остроградського беруть підписку, що він « ни в какой масонской ложе и никакому тайному обществу ни внутри империи, ни вне ее не принадлежить и обязуется впредь оным не принадлежать и никаких сношений с ними не иметь». Далі отримує казенну квартиру, поселяється в ній і потерпає від нестачі коштів…

Із листа академіка Остроградського батькові:

«Я просил у вас весьма небольшую сумму 200 рублей, которые мне крайне нужны… Я имею казенную квартиру в шесть комнат, казна никогда не дает квартиры с мебелью. Я здесь принят в лучших домах и божусь Вам, что у мене нет порядочного платья» ( П. И. Трипольский. «Михаил Васильевич Остроградский», Полтава 1902)

«Остроградский любил чтобы к нему собирались в дом способнейшие его ученики, и в беседах с ними о вопросах науки они черпали многое для своего развития» (А. Платов и Л. Кирпичев. «Исторический очерк образования и развития артиллерийского училища» СПб., 1890)…
У певному сенсі Софія Василівна Ковалевська вибрала професію завдяки лекціям Остроградського. Через брак шпалер одна з дитячих кімнат у будинку Ковалевських була обклеєна літографованими лекціями Остроградського. Пізніше Софія Василівна згадувала, що «... в дитинстві проводила цілі години перед цією таємничою стіною, намагаючись розібрати хоч окремі фрази і знайти той порядок, в якому листи повинні б слідувати один за одним. Від довгого щоденного споглядання зовнішній вигляд багатьох з цих формул так і врізався в моїй пам'яті, та й самий текст залишив по собі глибокий слід в мозку, хоча в самий момент прочитання він і залишився для мене незрозумілим ... ».

   

  Після одруження умови життя Остроградського змінилися. Марія Лютцау співала, грала на роялі, писала вірші та була далека від наукових інтересів чоловіка. Хоча обоє любили компанії. Сам Остроградський був дотепним співрозмовником. Коли ж полонила його якась нова ідея, тоді трудився «запоєм»дні і ночі,не з’являвся навіть на лекції, а замикався у своєму кабінеті та був недоступним для сім’ї.       
      Подружжя Остроградських любило дітей. Своїх мали троє: сина та двох дочок.

Без перебільшення можна сказати: не одне покоління вчених-флотоводців, артилеристів, інженерів, педагогів і, ясна річ, математиків, які уславляли вітчизняну науку, було виховано або безперечно самим Остроградським, або його учнями. Виряджаючи дітей у науку, батьки научували їх: «Іди – і ставай Остроградським!»

За свою майже 40-річну наукову діяльність Михайло Васильович написав понад 50 наукових праць різних галузей математики: математичного аналізу, аналітичної і небесної механіки, математичної фізики, балістики тощо.

У 1837 р. Остроградський видав лекції, які він читав у Морському кадетському корпусі, під назвою «Лекції з алгебраїчного і трансцендентного аналізу». Це був один перших і досконалих посібників для  студентів вищих шкіл.

Велику увагу М. В. Остроградський приділяв математичній фізиці. Першою  працею, поданою Петербурзької Академії наук, була «Замітка про інтеграл, який зустрічається в теорії тяжіння». Друга його важлива праця з математичної фізики стосується теорії теплоти. У цій праці Остроградський і вів формулу, яка зв'язує інтеграл узятий за об'ємом, з подвійним інтегралом за поверхнею, що обмежує цей об'єм. Ця формула має велике значення   в   математичній   фізиці, векторному аналізі та в інших розділах   математики,  вона  увійшла в підручники вищих шкіл як формула Остроградського-Гаусса.

Військове міністерство Росії доручило академікові Остроградському вивчити деякі питання, пов'язані з теорією артилерійської стрільби. У зв'язку з цими роботами М. В. Остроградський написав кілька оригінальних праць з балістики, наприклад: «Мемуар про рух сфе­ричного снаряда в повітрі» (1841 p.), «Про вплив пострілу на лафет гар­мати» (1842 р.) та ін.

Значну увагу приділяв Михайло Васильович дослідженням різних проблем механіки. Його праці «Курс небесної механіки» та «Лекції з аналітичної механіки» стали осно­вою дальших досліджень у цій га­лузі.

Михайло Васильович працював також у галузі теорії ймовірностей. Перша його праця з теорії ймовір­ностей — про помилки, які трапляються в роботі судових трибуналів. Кожна його праця в цій галузі за­кінчувалася практичними порадами, формулами, іноді, де було потрібно, він складав окремі таблиці.

 На жаль, рецензія на геніальну працю М. І. Лобачевського «Про начала геометрії» виявилась несправедли­вою. М. В. Остроградський не зро­зумів суті викриття Лобачевського. 

М. В. Остроградський був енер­гійним проповідником прогресивних педагогічних ідей. Зокрема, він ре­комендував у навчальному процесі додержувати таких вимог: збуджувати в учнів інтерес; добиватися свідомого засвоєння; розвивати са­мостійне мислення; вести точний науковий виклад; застосовувати наоч­ність; проводити практичні роботи. Остроградський вказував, що нав­чання повинно бути реальним, бли­зьким до життя. Він писав, що вчи­телі повинні любити свою справу, бо в хороших учителів будуть хо­роші учні.

Свої педагогічні погляди М. В. Ос­троградський виклав у підручниках з елементарної і вищої математики.

Завдання 3. Познайомитися з діяльністю видатних учнів Остроградського, використовуючи додаткові матеріали та розширити запропонований список.